Поради музичного керівника

1.ЯКИЙ ІНСТРУМЕНТ ОБРАТИ ДЛЯ НАВЧАННЯ ДИТИНИ МУЗИЦІ?

2.МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ І ТЕАТРАЛІЗАЦІЯ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

3.СПІВИ - ОСНОВНИЙ ВИД МУЗИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ

4.НАВЧАННЯ МУЗИЦІ

5.ВИХОВАТЕЛЬ І МУЗИЧНИЙ КЕРІВНИК. ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

6.ФУНКЦІЇ І ОБОВ’ЯЗКИ ВИХОВАТЕЛЯ 

"ЯКИЙ ІНСТРУМЕНТ ОБРАТИ ДЛЯ НАВЧАННЯ ДИТИНИ МУЗИЦІ? "

Ви вирішили, що все-таки вашій дитині необхідна музична освіта. Це дуже гарно! Залишилася всього лише дрібничка - на чому маля буде вчитися грати? Добре, якщо чадо з дитинства мріяло бити маленькими ручками по клавішах піаніно.  А якщо ні? Ось Вам декілька рекомендацій.

Перш за все, ви повинні знати про навантаження для дитини. Якщо вона мріяла стати великим піаністом, то працювати тоді доведеться не менше двох годин. Кожен день! А далі більше. Тобто дитина протягом цього часу буде сидіти на стільці. Якщо це духовий інструмент - то не більше години на день. Так як музиканту постійно активно доводиться дихати, то іноді може запаморочитися голова.

За медичними показаннями, якщо у Вашої дитини астма або проблеми з диханням, то немає нічого краще духового відділу - флейта, саксофон, труба, кларнет, валторна - все що завгодно! Тут вашій дитині спочатку запропонують почати вчитися на невеликій дерев'яній або пластмасовій блок-флейті. Цей етап єдиний для всіх духових. Тут пізнаються ази нотної грамоти, мелодії і що найголовніше - розвивається дихання! Є багато випадків, коли хвороба відступала під завзятістю і працьовитістю дитини через два-три роки занять. Тут завжди (за винятком валторни - іноді) потрібно стояти і тримати правильну поставу. За цим постійно стежитиме викладач.

Якщо є проблеми з опорно - руховим апаратом та координацією рухів, то краще - ударні інструменти. Тут навчать не тільки «бити паличками» по барабану, але також в обов'язкову програму входить ксилофон. Пам'ятаєте, продається такий невеликий інструмент для дітей? Це міні-копія. Є величезний інструмент з дерев'яних перекладин, по яким треба легенько бити. Доводиться постійно рухати руками, стежити за ритмом і своїми рухами, щоб просто палички не зачепилися одна за одну.

У першу чергу, ви будете проходити з вашою дитиною співбесіду у викладачів. Дитині дадуть кілька найпростіших завдань, щоб визначити, чи є у неї слух, почуття ритму. Тобто, дитина відвернеться, викладач буде грати різні ноти на фортепіано і просити дитину заспівати їх. Потім награє певний простий ритм, і дитина повинна буде його проплескати у долоні. Нічого складного, але після такого невеликого прослуховування викладач скаже Вам про талановитість Вашої дитини, про те, чи має вона музичний слух. Але ж думка педагога не є істина в останній інстанції - все це досить відносно.

Обов'язково зверніть увагу на викладача як особистість. Ознайомтеся з ним, поспілкуйтеся. Адже саме він буде проводити дуже багато часу з вашою дитиною, і він повинен бути хорошим психологом і педагогом. Посидьте на заняттях з іншими дітьми, подивіться на методи викладання. Бувають випадки, коли викладачі б'ють дітей по руках, відстукували ритм по голові дитини, кричать на нього, якщо у нього щось не виходить. Такий викладач не потрібен вашої дитині…

Дитина в музичній школі може вчитися за скороченою і за повною програмою. Все залежить від набору. Є семирічки, є п'ятирічки. Перший варіант краще - тому що навантаження не таке сильне, програма майже така ж, тільки триває довше за часом. Це буде краще для дитини. Якщо Ви не хочете, щоб дитина витрачала занадто багато часу, то можна вибрати скорочений варіант, але він, як правило, не найвдаліший в плані подальшого зростання. Не забувайте, що в музичній школі багато факультативних заходів - оркестри, вокальні ансамблі. Вони беруть участь у різних конкурсах, виїжджають з виступами за кордон.

Під час випускного року перед такими малюками постає закономірне питання про те, ким бути далі. І тут вже, звичайно, вирішувати дитині. Якщо вона не бачить свого життя без музики, та весь час навчання постійно підбирає мелодії, то Вам треба серйозно поговорити з дитиною про її подальше життя.

Звичайно, є люди, які дотримуються думки, що музикою на хліб не заробиш, що потрібно щось більш серйозне, щоб не залишитися голодним на вулиці і не грати в переході. Загрожувати дитині такими страшними картинами не варто - потрібно зважити всі за і проти. Якщо дитина не дуже талановита, не вигравала конкурси, її не особливо хвалили в школі, то немає сенсу йти по музичній стезі далі. Адже за сім років навчання дитина вже цілком може виявити свою талановитість.

Будьте реалістичні, та не забувайте про майбутнє своєї дитини!

"МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ І ТЕАТРАЛІЗАЦІЯ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ"

Музичне виховання є синтезом різних видів діяльності. У процесі театралізованих ігор відбувається інтегроване виховання дітей, вони навчаються виразному читанню, пластиці рухів, співам, іграм на музичних інструментах. Створюється творча атмосфера, яка допомагає розкритися кожній дитині як особистості, застосовувати власні можливості і здібності.

Театралізація є стрижнем у роботі багатьох музичних керівників, елементи театралізації використовуються на заняттях, розваги, свята, починаючи з молодшої групи. Малюки з радістю зображують у невеликих сценках звички тварин, імітуючи їх рухи, голоси. З віком завдання з театралізованої діяльності ускладнюються, діти інсценують невеликі казки, поетичні твори. До театралізації треба обов'язково залучати педагогів, які із задоволенням беруть на себе ролі героїв казок. Залучаються батьки до підготовки вистав, тим самим, намагаючись зблизити сім'ю із життям дітей в дитячому садку. Спільні заходи дорослих, більш старших дітей і молодших створюють обопільний інтерес до театрального виду діяльності.

В театральній діяльності дітей є декілька розділів: ляльководіння, акторська майстерність, ігрова творчість, імітування гри на музичних інструментах, пісенна і танцювальна творчість дітей, проведення свят і розваг. Для проведення занять, розваг і вистав, спільно з вихователями і батьками виготовляються декорації, атрибути, маски, костюми казкових персонажів, емблеми, шумові музичні інструменти (банки з крупою, камінчиками; коробки з паличками та ін).

З малюками слід приділяти велику увагу відображенню казкових образів тварин, аналізувати характер руху, інтонацію: летить велика і маленька пташка, веселі і сумні зайці, сніжинки крутяться, падають на землю. Використовуються вправи по психогімнастиці : полив дощик, дме вітер, сонечко, хмара. Потрібно пропонувати дітям іграшки, атрибути для переодягання, емблеми звірів для розігрування «Ріпки», «Курочки-ряби». Потрібно домагатися того, щоб діти передавали настрій, міняли міміку, проводити індивідуальну роботу з дітьми, заохочувати участь дітей у інсценуваннях, бажання грати роль. Діти вчаться правильно називати театральне обладнання, дбайливо до нього ставитися, орієнтуватися в просторі зали, стежити за розвитком дії. Велику увагу слід приділяти мовленню дитини, правильній вимові слів, побудові фраз, намагаючись збагатити мову. Разом складайте маленькі історії, підтримуйте колективні діалозі.

У середній групі потрібно домагатися виразної мови, розвивати уявлення про моральні якості, аналіз ситуації про поведінку глядачів на виставі. Діти вчаться говорити про своє ставлення до подій, висловлювати це більш точно. Діти повинні бути чемними, уважними, вживатися в образ, вміти аналізувати свою гру і виконання інших героїв. Навчаються новим прийомам гри на музичних інструментах. Діти самі можуть придумати різні способи озвучування появи того чи іншого героя - приїзд конячки - ложки, дзвіночки, самостійно підбирали музичні інструменти для героїв казки: зайчику - барабан, ведмедика - бубон.

Використовуйте ігри на увагу, фантазію, вимагайте яскравої передачі різнопланового образу. У танцювальної творчості дитина самостверджується в собі, що стає прекрасним фоном для розвитку її інтелектуальної сфери. Підтримуйте ініціативу імпровізації на музичних інструментах: трикутниках, металофоні, ліжках.

У старшій групі продовжуйте займатися збагаченням словникового запасу дітей. Вдосконалюйте інтонацію, музичні дані. Виховуйте гуманні почуття: чуйність, уміння радіти успіхам, засмучуватися разом при невдачах, прийти на допомогу у тяжку хвилину.

"СПІВИ - ОСНОВНИЙ ВИД МУЗИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ "

Величезну роль у навчанні співам відіграють навички сприйняття музики. Тому, в першу чергу, на музичних заняттях у дітей необхідно розвивати емоційну чуйність до музики. Через активні співи у дітей закріплюється інтерес до музики, розвиваються музичні здібності.

Під час співів діти навчаються музичній мові, що підвищує сприйнятливість до музики. Поступово вони пізнають жанрову основу пісні. У них формується здатність відчувати темброві висотні та ритмічні зміни в музиці. Дитина-дошкільник не просто пізнає мову музики, вона починає свідомо активно цим користуватися у своїй виконавській діяльності.

Загальний розвиток дітей старшого дошкільного віку, вдосконалення процесів вищої нервової діяльності роблять позитивний вплив на формування голосового апарату і на розвиток слухової активності. Але ж голосовий апарат, як і раніше, відрізняється крихкістю, він ще недостатньо розвинен. Зв'язки короткі. Звук дуже слабкий. Він посилюється резонаторами. Низький резонатор розвинений слабкіше, ніж головний (верхній), тому голос у дітей несильний, хоча часом і дзвінкий. Слід уникати форсування звуку, під час якого у дітей розвивається низьке, невластиве їм звучання.

Діти старшого дошкільного віку можуть співати вже в більш широкому діапазоні. Низькі звуки звучать більш напружено, тому в роботі з дітьми треба використовувати такі пісні, в яких зустрічається більше високих звуків, а низькі повинні проходити. Зручними звуками для старшого дошкільного віку найчастіше є фа-до. Саме в цьому діапазоні звучання найбільш легке, природне.

До старшого дошкільного віку діти вже можуть досить чисто інтоніровать контрастні звуки по висоті, розрізняти гучну і тиху музику, передавати нескладний ритмічний малюнок ударами, в русі, грою на металофоні, вгадувати за тембром музичні інструменти. Старші дошкільнята повинні мати певний фундамент музичного розвитку, бути активними на музичних заняттях, проявляти ініціативу в самостійної музичної діяльності. Однак рівень музичного розвитку, рівень розвитку мелодійного слуху, музичної пам'яті, співочих навичок у дітей ще низькі. Деякі з них можуть вірно інтонувати мелодію в межах 3-4 звуків, але є ще й ті, хто співає монотонно, низько чи високо, але фальшиво. Це ускладнює роботу педагога, який повинен навчити кожну дитину співати досить чисто, щоб всі діти мали певний обсяг стійких співочих вмінь. Діти до 6-ти років повинні самостійно розрізняти звуки по тривалості і по висоті в межах квінти. Відрізняти на слух чи є спів вірним.

У роботі з дітьми в навчанні співу важливо використовувати вправи на розвиток музичного слуху та голосу. З огляду на особливості сприйняття дітей, потрібно орієнтуватися на вправи у формі коротких пісень з ігровим змістом. Такими вправами є маленькі пісеньки. Вправи відрізняються різноманітністю ладо-гармонійної забарвлення, мелодійних оборотів, яскравими музичними образами.

Використовуються вправи - ігри в комплексній дії різноманітних видів музичної діяльності (слухання, співи, музично-ритмічне ігрові дії, гра на металофоні). Все це допомагає більш міцному закріпленню в слуховий пам'яті дітей відповідних пісенних інтонацій. Систематичне використання пісень - вправ допомагає сформувати стійкі співочі навички, які будуть закріплюватися, вдосконалюватися при розучуванні пісенного матеріалу.

Гра на дитячих музичних інструментах сприяє формуванню у дітей уміння співати в ансамблі, разом, з однаковою силою звучання, в єдиній манері виконання. Цей вид діяльності розвиває пам'ять, почуття ритму, допомагає активізувати сором'язливих дітей.

"НАВЧАННЯ МУЗИЦІ"

Часто доводиться чути від батьків: " А чи є у моєї дитини слух?" "У моєї дитини є музичні здібності, і чи можна їй займатися музикою?" Навчання музиці важливо для кожної дитини, але намагатися "виростити" професійного музиканта з кожної дитини неможливо і не потрібно. А побачити чи є у дитини музичні здібності можна лише в процесі навчання, більш того, саме в процесі навчання відбувається і розвиток музичних здібностей.

Заняття музикою необхідні кожній дитині, вони допомагають її загальному розвитку, допомагають розвинути відчуття прекрасного. Навчання музиці покращують характер дітей і благотворно впливають на їх психологічний стан.

Кожна дитина - це яскрава індивідуальність, це унікальний мир, єдине у своєму роді поєднання особливостей особи, характеру, темпераменту. Нескінченна різноманітність людських типів - це безцінний дар, яким обдарувала нас природа. Маленька дитина - це особа, вже здатна на оригінальне мислення, на вираз власного "Я", на прояву волі. Щоб розвинути і зберегти в дитині особу, здатну на яскраве самовираження, педагог повинен знаходити до кожної дитини особливий підхід.

Прийнято вважати, що навчання дітей музиці слідує починати з 5-6 років. Але існує і інша думка: музичне виховання слід починати з внутрішньоутробного періоду. Перш ніж почати вчитися на якому б то ні було інструменті, той, хто навчається - будь то дитина або дорослий - повинен вже духовно володіти якоюсь музикою: так би мовити, берегти її у своєму розумі, носити в своїй душі і чути своїм слухом. Весь секрет таланту і генія полягає в тому, що в його мозку вже живе повним життям музика раніше, ніж він вперше торкнеться до клавіш або проведе смичком по струні; от чому немовля Моцарт "відразу" заграв на фортепіано і на скрипці.

Батькам, охочим виховати всесторонньо розвинуту дитину у тому числі і в музичному плані, необхідно починати його виховання ще з внутрішньоутробного періоду. Тобто слухати музику (бажано спокійну і мелодійну), відвідувати музеї і театри. За спостереженнями вчених, у мам, що займаються в період вагітності мистецтвом, часто народжуються діти з добрими здібностями в різних сферах мистецтва. Бажано співати мамам своїй дитині колисанки перед сном, і дуже важливо співати їх не фальшиво, оскільки саме цим можна порушити у дитини музичний слух назавжди.

Все вищесказане - лише підготовчий, пасивний етап навчання музиці. Але, маючи такий внутрішній музично-слуховий багаж, дитині набагато легше буде навчатися музиці надалі.

«ВИХОВАТЕЛЬ І МУЗИЧНИЙ КЕРІВНИК. ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ»

Всім відомо, що загальний та музично - естетичний розвиток дошкільників у дошкільному закладі здійснюють музичний керівник, що має фахову освіту ( музичну школу, музичне відділення училища або інституту) добре
холодіючий теорією й методикою педагогічного процесу  і вихователь.
Робота педагогів (музиканта й вихователя) складна, різноманітна й повинна проводитися в тісному контакті.
Функції й обов'язки музичного керівника: 
1. За загальну постановку музичного виховання в дитячому саду відповідає музичний керівник. Він проводить заняття в кожній віковій групі 2 рази в тиждень відповідно графікові роботи. Це вимагає великої попередньої підготовки. Відбирає  і розучує музичний матеріал, який потрібно грамотно й виразно виконати дітям. Розробляє й планує засвоєння програмних навичок, вчасно готує наочний матеріал, посібники,  прослуховує записи,  намічає й проводить (якщо це необхідно) індивідуальні заняття підгрупами або з окремими дітьми. 2. Відповідає за проведення свят і розваг. 3. За допомогою консультацій і групових занять керує роботою вихователів в області музичного розвитку дітей.

На консультаціях музичний керівник :
- знайомить вихователів з планом роботи, 
- розучує дитячі твори, звертаючи увагу на вміння  і навички, якими повинна володіти дитина,
- обговорює проведене заняття ( враховує успіхи, труднощі дітей, яким потрібна допомога), 
- підбирає аудіо – записи для прослуховування на ранковій гімнастиці та на інших заняттях.
На групових заняттях музичний керівник систематично навчає вихователів, удосконалюючи їхні навички в області співу й руху.
Розучує з ними твори, для індивідуального й колективного  виконання на святах і розвагах. При цьому враховує здатності  кожного: один має прекрасний голос, інший добре танцює, третій красиво виконує вправи, четвертий виразно декламує й може стати активним ведучим свята.
4. Регулярно проводить педагогічні наради, на яких вирішуються 
методичні питання, обговорюється програма святкових ранків 
і розваг, намічаються додаткові завдання, з метою вдосконалення навчального процесу.
5.Проводить роботу з батьками , втягуючи їх у загальний процес музичного виховання дитини. В індивідуальній бесіді, на консультації, зборах музичний керівник дає поради щодо музичного розвитку дитини.

Функції й обов'язки вихователя:

Вихователь має у своєму розпорядженні більші можливості прилучення дітей до музики:
1. Бере активну участь у процесі навчання дітей на музичних заняттях.
Наприклад, у молодших групах вихователь співає разом з дітьми, не заглушаючи дитячого співу. У середній і старшій групах допомагає розучуванню пісень й разом з музичним керівником оцінює виконання, уже вивченого твору. Крім цього (якщо вихователь співає чисто й виразно), може проспівати нову пісню з фортепіанним супроводом.
При навчанні дітей музично - ритмічним рухам у молодших групах, вихователь бере участь у всіх видах рухів, тим самим активізуючи малят.
У середній, старшій групі роль вихователя інша: він діє в міру необхідності, показуючи рух, нагадуючи ту або іншу  побудову або даючи окремі вказівки в танці, вправі, грі... 
2. Вихователь стимулює творчість дітей: підказує тему, розподіляє ролі, намічає загалом розвиток сюжету. 
3.Направляє самостійну музичну діяльність дітей, включає 
музику в ігри, прогулянки, трудовий процес, гімнастику, образотворчу діяльність, розвиток мови та ознайомлення з 
навколишнім середовищем, використовуючи вивчений матеріал. 
4. Бере участь у відборі музичного матеріалу, використовуючи його на заняттях гімнастикою, образотворчою діяльністю, по розвитку мови й ознайомленням з навколишнім. 
Спільна робота й взаємодопомога музичного керівника й вихователя приводить до бажаних результатів у рішенні завдань загального музичного виховання дошкільника.